КРИВИЙ РІГ МОЄ МІСТО....
Автор Ирен Картер
Не знаю з чого почати свою розповідь. Сотні слів лунають зараз одночасно в мізках, але кожне слово доводиться вичавлювати... з самого серця... Тому й пишу українською рідною, бо коли аж так від сердця, то тількі ріднесенькою.
28 березня. Вокзал на Долгінцево. В мене на очах відбувається така подія:
Водій маршрутки, який вже майже під'їхав до кінцевої зупинки і вже навіть пригальмував, бачить, що перед авто стоїть пес, який розгубився і не знає куди йому відбігти - злякався.
Але він не зупинився.
Хоча це було легко, зважаючи на швидкість з якою він їхав. І коли вже почув крик підбитої собаки... тоді він на якусь мить зупинився. І він бачив, що пес вже травмований і самостійно вже не зможе відійти, але... він поїхав.... ця наволоч поїхало... по ній... по живій істоті...
Я підбігла до неї.
Ніс був у крові, вона ревла від болю і ці очі... добрі, молящі про поміч, багрові від болю і в них було питання - за що??
Я стояла над нею, щоб інші авто обминули.
Далі все як у тумані...
Підбігли слідом жінки. Я не з тих, хто губиться, але я боялася відтягти її з дороги, щоб не причинити ще більше болю. Вона кричала... кричала від болю.... а він просто собі поїхав на кільце... Якась жінка сміливо підхопила її і понесла у кущі. Хтось казав: "А я щойно її нагодувала..."
Я, не втрачаючи часу, поки ця сволота чекає черги на виїзд, пішла сфотографувати номер його машини і маршруту. Маю право по Конституції. Але він почав мені погрожувати.
І мене зовсім не здивувало, після такого вчинку цієї сволоти, те, що він почав виламувати мені руки, намагаючись чи забрати телефон, чи зламати... Бо я почала знімати вже саме його, запропонувавши йому, такому сміливому, продовжити, але вже на камеру. Далі на відео все зрозуміло. Але життя вже примусило мене вивчити закони і навчило розмовляти юридичної мовою. На скільки було змоги на терпіння і незважаючи на біль від виламування мені зап'ясток, я пояснила цій сволоті, які закони він зараз порушує, навмисно покалічивши живу істоту, причиняючи фізичне насильство наді мною і забираючи або ламаючи мою власність, при тому що навкруги багато свідків всіх ціх подій. І тільки тоді він мене відпустив.
Але б бачили б ви його очі...
Напевно якби навкруги не було так багато людей, то він і мене б іскалічив. І цікавий факт: ніхто за мене не вступився... ніхто...
Тобто посеред білого дня, цей бик викручує дівчині руки і....
Мені не потрібна допомога, я вмію за себе постояти, але відсутність реакції людей, м'яко кажучи, вразила. Деякі навідь відійшли і відвернулися. Сором.
Далі таксі... ветеринарна клініка... обслідування... уколи... інша лікарня... знімки... все це супроводжувалось криком болю від переносу, общупування лікаря, переворотів під час знімків...
Переломи, роздріблено стегно, внутрішній крововилив. Але при всьому неймовірному болі вона ні разу не намагалася вкусити або заричати. Вона так довіряла людям...
І ці очі...
А варто було просто не поїхати... і не було б цієї болі...
Зробили все, що змогли.
Залишилося чекати.
Але тієї ж ночі її біль скінчився.
Я не розумію.
Я не хочу розуміти...
Я мовчала. Вже два тижні комом. Не могла про це розповісти. Не могла не з ким про це розмовляти.
Але зараз третя година ночі і я знов не можу заснути. І більше не можу мовчати, як і не змогла пройти повз, бо як далі потім жити...
І я розумію, що люди зараз живуть у країні, де кожного дня "законно" убивають на сході цвіт нації, молодих і здорових людей, обізвавши навіть це "ато", замість - війна.
І люди вже звикли до цього жаху. І історія з "якоюсь там собакою" не дуже може й турбує....
Але ні...
Я не звикла. І не звикну.
Ні.
Ні!!!!
Ні до того, ні до іншого!!
Досить!!!
Я втомилася від того, що вбачається ночами! Починаючи з очей того собаки і до очей померлих воїнів кожного дня на фото у фейсбусі!
Авжеш, завтра зранку я встану і буду жити далі... Що це хвилина, та вже година, слабкості, яка накопичувалась уже три роки.
Але...
Яку країну ми можемо побудувати, якщо ось такі історії?... Такі дії від людей, які серед нас? І така бездієвість від тих, хто став свідком...
Від кого це все? Від путіна чи порошенко??
Ні. Це є такі в народі.
І насамперед саме люди, народ створює щоденну реальність країни.
Люди!
Якщо ви люди!
Щож ви робите??!
В яку мить, після мільйонів років еволюції, так багато осіб відстали у своєму розвитку від тварин?? Бо судячи з того, що я бачу по всьому світі, тварини в основному мудріші...
Подивіться фото Прип'яті, де з 1986 року нема людей. Там розвиток. А там де люди?...
Досить.
Благаю... досить.
Не буду писати про репост. Розумію, що сумні історії не в "тренді" і що це "неудобная правда".
Так. Все так...
Але я не розумію...
Не хочу розуміти...
За що?...
А це фото тієї сволоти, яка думає, що може вирішувати кому жити, кому ні.
Кожна розумна людина розуміє, що той, хто так хлоднокровно вбив живу істоту і прилюдно викручував мені руки, буде й надалі робити такі вчинки.
Завтра це можете бути ви.
Хочу сказати цій наволочі тільки одне: життя тобі поверне усю ту біль.
Побачиш.
ОРИГІНАЛ ЗАПИСУ: https://m.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1428021817258574&id=100001523087590